До початку історії Володимир-Волинського агротехнічного коледжу можна віднести події польського періоду, а саме в 1925 році уряд львівського воєводи В.Грабовського домігся, щоб на сеймі схвалили закон про земельну реформу, тому починаючи з цього часу, організовується підготовка кадрів для села. Того ж року відкрито такі школи, які мали на меті вчити культури обробітку землі. Так у місті Володимир-Волинському в 1925 році створено ремісничу школу, яка знаходилась по вулиці Конституції 17 березня. У 1964 році побудований і введений в експлуатацію гуртожиток №2 на 120 місць, а в 1967 році гуртожиток №3 на 100 місць. У 1968 році введений в експлуатацію спортивний зал та їдальня. У 1974 році введений в експлуатацію новий навчальний корпус площею 1997 м² на 600 місць, та навчально-лабораторний корпус №2 площею1155 м².
В архівних документах відділу праці і громадської опіки Волинського воєводства управління станом на 20 квітня 1926 року є список вихованців ремісничої школи у Володимирі. Зокрема, там зазначається 48 осіб, які проживали в гуртожитку та зазначений вид оплати. Так, за 4 вихованців оплачував повітовий сеймик, 4 – оплачували 50%, 1 – 50% оплачував сеймик м. Устилуга, 34 – здійснювали повну оплату, а 5 – безплатно.
В 1937 році ремісничу школу було переведено в новозбудоване приміщення по вул. Віленській, 1 (сучасний учбовий корпус №3). В приміщенні було чотири класних кімнати, актовий зал (теперішня ауд.№61, №62), учбова майстерня (нинішня лабораторія «Механізація тваринництва та технології виробництва, переробки і зберігання сільського господарства»), кузня (ауд.№ 74). За архівними матеріалами відомо також, що станом на 1937 рік реміснича школа була міським закладом, керівником був Тадеуш Ігнатович. Школа працювала шість днів на тиждень з 18.00 до 21.30.
В 1938 році в Польщі було проведено реформу освіти, в результаті якої школу було перетворено в гімназію, термін навчання в якій було визначено 3 роки. Після закінчення відповідної гімназії продовження навчання проводилось в ліцеї з терміном навчання 3 роки, випускники одержували диплом техніка-механіка, техніка-електрика і т.д.
З 1 вересня 1938 року технічна школа в м. Володимир-Волинському почала функціонувати як технічна гімназія. Але через рік розпочалась Друга світова війна, Німеччина швидко окупувала Польщу. Проте вже 17 вересня 1939 року Західна Україна об′єдналась з Українською РСР і стала частиною СРСР. Навчання в технічній гімназії розпочалось вже на початку жовтня 1939 року.
Директором цієї гімназії було призначено інженера-електрика Недільського Романа Івановича. Штат викладачів був невеликий, відомо, що Ковальський викладав креслення, механіку, технологію металів, Козюк – українську мову, Ваврисевич – російську мову, Хуторянська – історію ВКП(б), які мали відповідну освіту і знали українську або російську мову.
У січні 1940 року з Києва було надіслано компетентну комісію, яка повинна була дати заключення про існуючу базу технічної гімназії. Комісія визнала, що на базі існуючої гімназії можна організувати підготовку техніків-механіків сільськогосподарського виробництва. З лютого 1940 року гімназія в м. Володимир-Волинському була перейменована в Володимир-Волинський технікум механізації сільського господарства. Наказом Міністерства сільського господарства УРСР було призначено директора – Бурліна і заступника по учбовій роботі Карнаухова, було сформовано академічні групи, сплановано учбовий процес по нових програмах та учбових планах. Перший випуск слухачів колишньої технічної гімназії, переведених в учнів ВолодимирВолинського технікуму механізації сільського господарства повинен був відбутись в 1941 році. Випускні екзамени були призначені на кінець липня. Проте вже 22 червня 1941 року розпочинається Велика Вітчизняна війна, німецькі війська здійснюють бомбардування міста. Під час німецької окупації з 1941 по 1944 рік майно технікуму було розграбоване і він фактично не функціонував. Війна на три роки зачинила двері технікуму і лише після визволення ВолодимираВолинського від німецько-фашистських загарбників, у 1944 році, навчальний заклад відновив свою роботу. Це було друге народження, коли згідно постанови № 1707 Ради Народних Комісарів УРСР від 22.12.1944 р. було відновлено діяльність сільськогосподарських технікумів системи Народного Комісаріату Земельних Справ УРСР. Дозволити Нарком земсправ УРСР утворити при технікумах, які відновлюються в західних областях України, в разі потреби, однорічні курси для підготовки вступу в технікуми осіб, які не закінчили неповної середньої школи (7 класів). Доручити Нарком фінансів УРСР, разом з Нарком земсправ УРСР, розглянути й затвердити кошториси на утримання вищеперелічених технікумів та курсів по підготовці до технікумів.
Ще диміли пожари війни, як ентузіасти організації технікуму під керівництвом призначеного Волинським обласним управлінням сільського господарства директора технікуму Резніченка Івана Петровича почали збирати пограбовані німцями верстати, машини, меблі, ремонтувати приміщення, шукати колишніх учнів та викладачів. Одночасно були організовані курси по підготовці до вступу в технікум. Тоді матеріальна база навчального закладу складалась з семи аудиторій, майстерні з слюсарним, ковальським і токарним відділеннями, семи ледве зібраних токарних верстатів, одного довоєнний трактор ЧТЗС-60 та двох пошарпаних війною полуторок. В 1944 – 1945 навчальному році в технікумі навчались 14 учнів на першому курсі та 35 на підготовчому курсі. В наступному 1945 – 1946 навчальному році план прийому був встановлений в обсязі 60 чоловік. Навчання проводилось з трирічним терміном для спеціальності 1508 – Механізація сільського господарства. Починаючи з 1948 – 1949 навчального року навчальний заклад переходить на навчання з чотирирічним терміном, через що випуску молодих спеціалістів в 1951 році не було. Чітко визначених кабінетів і лабораторій не було. Практично відсутні були наочні посібники (плакати, моделі, макети), зовсім не було технічних засобів навчання. Не вистачало навчальної літератури, підручників по спеціальних дисциплінах. Навчальні практики проводились на базі існуючої на той час, в приміщенні нинішньої лабораторії механізації тваринництва та навчальної майстерні. Проходили роки, змінювались покоління студентів і викладачів технікуму. Незмінними залишалися високий творчий потенціал колективу, гордість за свій навчальний заклад, прагнення примножувати його добробут. Впродовж наступних років технікум очолювали – Ковтун П. (1947 р.), Кириченко К.К. (1947 – 1956 рр.), Бойченко Василь Васильович (1956 – 1959 рр.), мудрі, талановиті організатори, фахівці своєї справи.
В 1950 році згідно розпорядження Управління навчальних закладів Міністерства сільського господарства УРСР в технікумі відкривається заочне відділення. Перший прийом на заочне відділення зі спеціальності «Механізація сільського і лісового господарства» проведений в 1951 році в кількості 35 чоловік. Починаючи з 1950 року навчально-матеріальна база стає більш досконалою, розпочинається будівництво гуртожитку, оснащення новою технікою машинно-тракторного парку, оновлення кабінетів.В результаті у 1954 році побудовано перший гуртожиток на 70 місць. В 1958 році була введена в експлуатацію типова навчально-виробнича майстерня площею 1610 м². Змінювались керівники навчального закладу, так у 1959 році на посаду директора технікуму було призначено Прокопчука К. В., а з 1961 до 1964 року технікум очолював Рибко В.П., з 1964 до 1987 року директором технікуму працює Слєсар О.П. – досвідченні професіонали, вмілі керівники, знавці своєї справи, які сприяли розширенню матеріально-технічної бази. У 1964 році побудований і введений в експлуатацію гуртожиток №2 на 120 місць, а в 1967 році гуртожиток №3 на 100 місць. У 1968 році введений в експлуатацію спортивний зал та їдальня. У 1974 році введений в експлуатацію новий навчальний корпус площею 1997 м² на 600 місць, та навчально-лабораторний корпус №2 площею1155 м². 9 серпня 1966 року в Володимир-Волинському технікумі механізації сільського господарства було відкрито гідромеліоративне відділення, а технікум перейменовано у технікум гідромеліорації і механізації сільського господарства. Згодом було введено в експлуатацію гідромеліоративний корпус №2, почалось його інтенсивне освоєння. Наказом Міністерства сільського господарства №594 від 9 серпня 1966 року навчальний заклад був перейменований в Володимир-Волинський технікум гідромеліорації і механізації сільського господарства, а 1992 році – Володимир-Волинський сільськогосподарський технікум. Керівництво навчальним закладом здійснював з 1987 року по 2005 рік технікум – Вітрук М.М., а з 2005 року і по нині навчальний заклад очолює Коновалюк О. В. – активний, ініціативний керівник, досвідчений професіонал, кандидат технічних наук. Завдяки його особистим зусиллям навчальний заклад одержав статус коледжу, відкрита нова для аграрної освіти спеціальність – «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів», проведено ліцензування на право здійснення підготовки громадян до вступу у вищі навчальні заклади України. За 100-то річну історію Володимир-Волинський агротехнічний коледж підготував значну кількість спеціалістів. Серед випускників коледжу є високваліфіковані робітники, які працюють як в Україні так і за її межами. Своєю працею колектив коледжу та його випускники здійснюють гідний вклад у розвиток української держави.
Володимир-Волинський агротехнічний коледж на підставі наказу №55 від 01 грудня 2021 року перейменовано у Володимир-Волинський фаховий коледж