«Обдарованість важливо не тільки
знайти , а й розвинути»
О.Пчілка
Пропонуємо вашій увазі вірші юних талантів у рубриці «Перші спроби пера»
Артем БІЛЮК
Проростання крізь час
Як в моєму саду лист останній впаде,
Загадаю бажання про віру в людей.
Про омріяний мир, про веселку з дощу,
І про те, що ніколи я їм не прощу!
Не пробачу сліпі, безголові хати,
Погорілі поля і пропащі мости.
Чорні крики сиріт, приголомшених вдів,
Те, що влізли безжально в мій сонячний дім.
Крізь сирени виття, крізь ракетні громи
Проростаєм могутні, нескорені – ми!
І у крові і плоті у кожного з нас
Випікає тавро грізний, страчений час.
Це навіки вселилось у свідомість мені:
Пошматована мати стоїть у вікні.
І тримає в руках уціліле дитя,
А довкола вогонь доїдає життя.
Все це житиме вічно у наших думках,
Викликатиме злість, а не холод і страх.
Ми здолаємо все, ми розтопчем мару,
Ми повернем в двори гомінку дітвору.
І Дніпро заклекоче і погань ковтне.
Тільки пам’ять – навіки, вона не мине!
20.05.2020
До Шевченка
Встань, Тарасе, подивися
За високі гори.
Нема старців біля церкви,
Всі біля комори.
Не з торбами, а з “тачками”
Високі хлоп’ята,
Хто із Ради, із посади,
Хто із військкомата…
Тільки поле, наче море,
Тільки дим над полем,
Лиш двохсоті, та трьохсоті……
Тільки Бога молим!
Встань, Тарасе! Правди гнівом
Вибухни над краєм!
Ми то знаєм свою правду,
І за що страждаєм!
Так, як ти колись, за волю,
І за мову рідну!
Встань, Тарасе, подивися!
Бо кінця не видно!
Чи то скоро громом вдарить
Звістка перемоги?
Чи то скоро сина встріне
Мати із дороги?
Чи то скоро чорні жерла
Поржавіють в полі?
Встань, Тарасе, як ми встали,
За народу волю!
24.05.2023
***
Вбивали всіх. Щоб знищити, як націю,
Пручалось у сповитку немовля…
Всеспалення, всезнищення, руйнація…
І лиш стогнала ,як від мук, земля!
У землю їх! Затрамбувати намертво!
Нічого, що там хтось іще живий!
І газом тхнуло у жертовних камерах…
Тіла, тіла, тіла… Хоч вовком вий!
Їх нищили не сотнями, а тисячами
Не люди – нЕлюди, під масками людей.
Лежачими, закопаними, вИсячими….
Ти винен, ти помреш, бо ти – юдей….
І Бабин Яр, що вкрив землею кості,
І табори, де крик ще стіни рве!
У світі, що вдавився Голокостом,
І зараз терпить нищення нове!
Знов невідспіваних, згорілих чи розірваних
Туди ж, у землю, бо вони – хохли!
Європо! Світе! Ви ж пишались змінами!
То як же допустить таке могли?
По тій же схемі – знищити як націю!
Бо дуже ласий нині чорнозем!
І знов навала, вбивства і руйнація!
Що ж, світе, бачиш? То куди повзем??
Вбивали всіх тоді і нищать нині…
Та тільки не нацисти – москалі!
Зійшовся клином світ на Україні,
А хтось вдавився грудкою землі…
27.04.2023
Микола ГУСАК
Творчий псевдонім «Пророк Романтичний»
Убитий янгол
Рідная матусенько, не плачте.
Тато хай не плаче біля вас.
За усе, прошу, мене пробачте,
бо настав вже мій останній час.
Я лежу в Ізюмі, у могилі.
Мене зараз янгол обіймає.
Синьо-жовтий хрестик лиш на тілі,
і душа моя вже не страждає.
Більш ніколи не прийду додому.
Вже для мене відгриміла битва.
Знаєш, тату, тяжко тут самому,
згадуйте про мене у молитвах.
Ви прийдіть до мене на могилу
і порозмовляйте, як колись.
Я віддав би вам життя і силу,
та дороги наші розійшлись.
18.09.2022
Думки війни
Під час війни це — не життя, це — мука,
а особливо для маленьких діточок.
Це із батьком синові розлука,
без якого мусить жити
і робити перший крок.
Це для донечки
гіркі, болючі сльози,
бо у неї тата більш нема.
Для душі — це вічнії морози
і дорога — чорна та німа.
Ми встали всі: від заходу до сходу,
із півночі та півдня піднялись.
Ми будемо виборювать свободу,
бо ми один народ,
ми ріками злились.
Ми всі горою стали брат за брата,
щоб боронити обрії рідної землі.
Подалі будем гнати супостата,
якого вже чекають
у пеклі, у петлі!
08.10.2022
***
Знову смуток огортає серце,
Знов у груди вдарила гроза.
Вся душа спотворена і мертва,
А з очей тече гірка сльоза.
Сади давно вже не цвітуть весною,
Та і весни, яка би мала буть, нема.
Страждання обнялися із журбою.
Здається, що й життя у нас катма.
А тут привиділось: усе немов заснуло,
Пригасло світло, впала тиха ніч.
І наче біль пропав, і все минуло,
Важкий тягар скотився з моїх пліч.
Тепер я вільний, і душа моя простора,
І рани вже у мене не болять.
Тепер я міцно став, немов опора,
І всі мої страждання тихо сплять.
27.09.2022
***
Мені б до тебе у обійми сильно-сильно.
Так ніжно, аж до хрусту кісточок.
Я був би птахом, що літає вільно,
Серед лісів, морів, озер й річок.
Мені б до тебе, аж у саме серце
У душу, вени, навіть в кров.
Залишитися там, та аж до смерті
Вивчати із середини любов.
Мені б до тебе навіть без причини,
Без відчаю, без страху, без журби.
Хай пишуться листи та творяться картини
Але у цьому хаосі й ти мене ЛЮБИ!
30.08.2023