Творчість Шевченка сьогодні осмилюється по – новому, звучить по-новому. У часі війни українці вишукують між рядків відчайдушного волелюба силу і віру для боротьби та перемоги!
Прислухатися до потаємних істин життя Шевченкових рядків, народжених майже два століття тому, розгадати пророчі сенси невмирущої творчої спадщини Великого Українця запросили молодь викладачі – словесники Мирослава Свіржевська та Оксана Генсецька. Літературна година “Безсила смерть, коли живуть слова…” оживила в устах молоді геніальні перлини Шевченкової творчості ” Сон”, “Думка”, ” І мертвим, і живим”, “Мені тринадцятий минало”, “І золотої, й дорогої”. Зачарувала зал музична композиція “Думи, мої думи” у виконанні Ольги Ляшук та Романа Троцюка. Дуже майстерно перевтілився в образ Шевченка Ілля Ковальчук і від імені поета доніс до аудиторії ідейне кредо усієї спадщини Митця-Пророка.
Свято набуло урочистості через використання символів автентичної української культури. А вбивчі, антилюдські символи війни – залишки снарядів, якими усіяна сьогодні вся родюча українська земля, вкотре нагадали молоді Шевченків заклик: “Борітеся – поборете!”
Плекаймо в юних душах слово Кобзаря, учімося в цього Великого Українця шанувати, саме, українське слово, яке він поставив на сторожі нашої неповторної самобутньої культури. Черпаймо силу духу, волелюбність і віру в незнищенність української нації! Борімося! І обов’язково поборемо нашого одвічного ворога! Адже, таким був Заповіт Шевченка своїм нащадкам!
